Узагальнення судової практики Калинівського районного суду Вінницької області з розгляду слідчими суддями клопотань про накладення арешту на майно протягом 2016 року

Узагальнення

судової практики Калинівського районного суду

Вінницької області

з розгляду слідчими суддями клопотань

про накладення арешту на майно протягом 2016 року

Протягом 2016 року в провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебувало 496 клопотань (заяв, скарг) щодо здійснення слідчих дій, із них 8 клопотань пронакладення арешту на майно від слідчих, погоджених з Калинівською місцевою прокуратурою.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження КПК визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться у клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

При цьому слідчим суддям та суду слід враховувати, що обов'язок доведення існування зазначених обставин КПК покладає на слідчого, прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

Якість та обґрунтованість складання сторонами кримінального провадження клопотань.

При зверненні слідчих до суду, більшість клопотань складались вмотивовано,  де відповідно наводились докази, які свідчили про обґрунтовану підозру осіб у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень, за місцем проживання яких (або їх рідних) і проводились вказані слідчі дії.

Виявлені недоліки у заявлених клопотаннях були незначними (неповна назва посади слідчого, неповна адреса тощо), а тому ці недоліки не давали підстав слідчому судді повернути їх для доопрацювання.

Однак, по ряду клопотань не було додано достатньо доказів для оперативного їх розгляду.

Якість ухвал слідчих суддів про застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

  Ухвала слідчого судді має відповідати вимогам законності та обґрунтованості. Законною є ухвала слідчого судді, що ґрунтується на повному, всебічному та об’єктивному розгляді всіх обставин скарги в їх сукупності, на підставі кримінального процесуального закону. Обґрунтованою є ухвала слідчого судді, яка обґрунтована на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні під час розгляду скарги.

Ухвала викладається окремим документом, її зміст за загальними правилами регламентований ст. 372 КПК України, зокрема:

- мотивувальна частина ухвали повинна містить суть питання, що вирішується ухвалою, встановлені судом обставини із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався;

- резолютивна частина ухвали повинна містить висновки суду, строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Разом з тим, у КПК містяться статті, які регламентують зміст ухвал слідчого судді за наслідками розгляду конкретних видів клопотань слідчого, прокурора:

- про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом ст.152;

- про вирішення питання про відсторонення від посади ст.157;

- про тимчасовий доступ до речей і документів ст.164;

- про вирішення питання про арешт майна;

- про дозвіл на затримання з метою приводу ст.190;

- про застосування запобіжних заходів ст.196.

В ході проведення узагальнення встановлено, що в цілому ухвали слідчих суддів відповідають вимогам КПК щодо форми та змісту, містять належне обґрунтування висновків, посилання на норми кримінального процесуального закону, що регулюють відповідні правовідносини.

Клопотання про арешт майна

Згідно з ч. 1 ст. 167 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. Відповідно до вимог КПК арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.

Щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову, також - цивільний позивач.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

При вирішенні цього питання слід керуватись такими нормами. Ст. 171 КПК визначено вимоги, які стосуються як змісту клопотання про арешт майна, так і строків його подання до слідчого судді, суду. Згідно з ч. 3 ст. 172 КПК, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог ст. 171 КПК, повертає його прокурору, цивільному позивачу для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. Тому у випадку подання клопотання слідчого чи прокурора з порушенням строків, встановлених ч. 5 ст. 171 КПК, слідчий суддя постановляє ухвалу про повернення цього клопотання прокурору, а не ухвалу про відмову у його задоволенні.

При цьому слід враховувати положення, закріплені у ст. 117 КПК, де визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду. Отже, якщо разом із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна стороною кримінального провадження подається клопотання про поновлення процесуального строку, слідчий суддя, оцінивши причини пропуску строку як поважні, поновлює їх своєю ухвалою та розглядає клопотання про арешт майна по суті.

Метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам'ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов'язана навести підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов'язаний навести ці підстави у рішенні.

Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Висновоки

Узагальнення засвідчило, що слідчі судді  в основному дотримуються правових підстав та встановлених кримінальним процесуальним законом порядку і строку розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При розгляді клопотання судді перевіряють, чи відповідає його зміст вимогам кримінально-процесуального закону, чи підписане воно повноваженою службовою особою і чи погоджене воно у визначених законом випадках з прокурором, вивчають надані слідчими матеріали, встановлюють наявність або відсутність всіх умов, на які посилаються слідчі, здійснюють виклик сторін, вислуховують їх пояснення і виносять умотивовану ухвалу про задоволення клопотання, відмову у задоволенні клопотання, або, керуючись роз’ясненнями Вищого Спеціалізованого Суду України від 05.04.2013 року №223-558/0/4-13, які містяться в п.10, про повернення клопотання, яке подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК України, для усунення недоліків.

Додаток:    копія Ухвали по справі №132/3539/16-к на ___акр.;

копія Ухвали по справі №132/3218/16-к на ___акр.;

копія Ухвали по справі №132/2678/16-к на ___акр.;

копія Ухвали по справі №132/2674/16-к на ___акр.;

копія Ухвали по справі №132/3150/16-к на ___акр.;

копія Ухвали по справі №132/1809/16-к на ___акр.;

копія Ухвали по справі №132/1833/16-к на ___акр.;

копія Ухвали по справі №132/1978/16-к на ___акр.;

Голова суду                                                                             Аліменко Ю.О.