Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Узагальнення
щодо застосування слідчими суддями запобіжних заходів протягом першого кварталу 2022 року
Метою узагальнення є надання методичної допомоги слідчим суддям Калинівського районного суду Вінницької області щодо однакового застосування кримінального процесуального законодавства задля вироблення єдиної практики під час вирішення клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження та обрання запобіжних заходів. З метою проведення узагальнення було комплексно проаналізовано справи, розглянутих слідчими суддями за перше півріччя 2022 року щодо строків та порядку їх розгляду, виявлення проблемних, спірних та неврегульованих чинним КПК процесуальних питань, недоліків, які допускаються органами досудового розслідування при підготовці та направленні до судів відповідних клопотань, дотримання процесуальних строків їх подачі та розгляду.
Впродовж першого півріччя 2022 року в провадженні суду першої інстанції перебувало 13 клопотань щодо застосування слідчими суддями запобіжних заходів.
Правові підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження
З набранням чинності 20 листопада 2012 року Кримінальним процесуальним кодексом України істотно розширено функції та завдання суду щодо контрою за дотриманням прав і свобод сторін кримінального провадження під час досудового розслідування, та запроваджено інститут слідчого судді, покликаного здійснювати весь об’єм таких функцій. Слідчим суддею відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України є суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а у випадку, передбаченому ст. 247 КПК – голова чи за його визначенням, інший суддя суду апеляційної інстанції. За змістом положень чинного КПК, основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь в кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження. До компетенції слідчого судді суду першої інстанції належить прийняття рішень про застосування заходів кримінально-процесуального примусу, проведення відкритих слідчих дій, що обмежують конституційні права людини, розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.
Заходи забезпечення кримінального провадження законодавчо врегульовані Розділом ІІ Кримінального процесуального кодексу України. Під заходами забезпечення кримінального провадження можна розуміти передбачені КПК України заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановлених законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.
Глава 18 цього Кодексу визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз’яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
Отже, заходи забезпечення кримінального провадження характеризуються певними специфічними ознаками: 1) мають процесуальний характер, підстави, межі та порядок їх застосування детально регламентовані кримінальним процесуальним законом; 2) спрямовані на досягнення єдиної мети, а саме забезпечити належний порядок кримінального провадження, його дієвість; 3) мають примусовий характер незалежно від волі особи, відносно якої застосовується той чи інший захід. Навіть в разі незаперечення особи проти обмеження її прав та свобод в результаті застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вони все одно мають примусовий характер, оскільки сама можливість застосування примусу передбачена законом; 4) мають виключний характер, тобто застосовуються лише в тих випадках, коли іншими заходами публічні завдання кримінального провадження досягнути неможливо; 5) специфічний суб'єкт застосування, яким, як правило, є слідчий суддя, суд.
Перелік заходів забезпечення кримінального провадження, встановлений ч. 2 ст. 131 КПК України, є вичерпним, що виключає можливість застосування при здійсненні кримінального провадження будь-яких інших заходів його забезпечення.
Дана норма визначає такі види заходів забезпечення кримінального провадження:
1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи.
Окремо слід звернути увагу на те, що запобіжні заходи, систему яких закріплено ст. 176 КПК України, мають на меті забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання незаконним злочинним діянням з його сторони, передбачених ст. 177 КПК України. Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування. Ч. 1 ст. 176 КПК України закріплює такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Можливість їх вибору дає змогу застосовувати найбільш ефективні з них, при цьому враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу правопорушника та інші обставини, які у своїй сукупності можуть об'єктивно впливати на хід досудового розслідування та прийняття законного рішення за його результатами. Слід також відмітити, що 6 до підозрюваного, обвинуваченого може бути застосовано тільки один запобіжний захід, а не декілька одночасно.
Розглянемо окремо, види запобіжного заходу тримання під вартою та домашній арешт.
Стаття 177 КПК України встановлює: «1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.»
Стаття 178 КПК України встановлює: «1. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.»
Ч. 3 ст. 132 КПК України встановлено 3 групи обставин, недоведеність яких усуває можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Так, згідно ч.. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При цьому варто зазначити, що доказування перед слідчим суддею, судом наявності підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого та прокурора, у зв'язку з чим вони повинні обґрунтувати необхідність застосування того чи іншого заходу.
Дотримання слідчими суддями порядку і строків розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів, виконання вимог ст. 194 КПК України
Відповідно до проаналізованих даних здійснюється дотримання строків розгляду клопотань про застосування запобіжних заходів, зокрема вони розглядаються – невідкладно, але не пізніше семи десяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого, тобто з дотриманням вимог передбачених ст. 186 КПК України. Порядок розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу регулюється ст. 193 КПК України, і у відповідності до положень цієї статті, слідчий суддя, суд: - роз’яснює підозрюваному його права, передбачені ч. 2 ст. 193 КПК України; - вживає необхідних заходів для забезпечення підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов’язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника; - за клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя заслуховує свідка, досліджує матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановлює чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
Підстави задоволення слідчими суддями клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчі судді Калинівського районного суду Вінницької області посилалися на те, що доводи клопотання є обґрунтованими та застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставами для зміни судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (домашнього арешту) на більш м'який запобіжний захід була зміна повідомленої підозри як обставини, яка виникла після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
Підстави задоволення слідчими суддями клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчим суддею встановлюється, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначеним у клопотанні.
Обґрунтовано обирається розмір застави при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підстави відмови слідчими суддями у задоволенні клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підставами відмов в більшості випадків, була недоведеність сторонами кримінального провадження наявності обґрунтованої підозри у вчинені всіх обставин передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.
В переважній більшості випадків слідчі судді задовольняють клопотання органів досудового слідства про застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Разом з тим, стабільно суттєвою залишається кількість клопотань, які подані з порушеннями приписів діючого кримінального процесуального закону.
Причинами відмови слідчим в задоволенні клопотань були і залишаються наступні чинники:
- ненадання будь-яких доказів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;
- ненадання матеріалів кримінального провадження;
- відсутність у матеріалах, доданих до клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якою подається клопотання;
- слідчими при зверненні до суду не виконуються вимоги, передбачені ст.ст. 132. 160, 163 КПК України і не доводиться обґрунтованість клопотання при його безпосередньому розгляді.
Основними причинами відмови в задоволенні клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження є недотримання слідчими та прокурорами вимог, які зазначені у нормах КПК.
Щодо клопотань про зміну запобіжного заходу, то великий відсоток становить відмова у задоволенні клопотання. Наприклад, причиною відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт є те, що даний запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Також, в поданих на розгляд слідчих суддів клопотаннях не зазначено, які нові обставини не були предметом розгляду при вирішенні слідчим суддею клопотання про обрання міри запобіжного заходу, і не враховані слідчим суддею, а також не надано підтвердження того, що прокурору надіслана копія клопотання з доданими до нього копіями матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
Висновки.
Проведеним узагальненням встановлено, що слідчі судді Калинівського районного суду Вінницької області в цілому якісно, в установлені строки розглядають клопотання слідчих та інших учасників кримінального провадження про забезпечення заходів кримінального провадження, дотримуються процесуальних строків розгляду цих клопотань, норм КПК України, однак існують певні недоліки в роботі деяких слідчих суддів, що насамперед, пояснюється наявністю певних спірних, неврегульованих КПК України питань та відносно невеликою практикою застосування певних норм кримінального процесуального законодавства, низьким рівнем процесуальних документів.
Не сприяє ефективному розгляду даної категорії матеріалів кримінальних проваджень також неналежний рівень самих клопотань, насамперед їх юридичного наповнення.
Керівник апарату суду
Калинівського районного суду Вінницької області Анатолій ДУДАР
_03_03.png)
