Впровадження системи електронних закупівель «Prozorro»

Одним з найбільш перспективних напрямів електронної комерції є так звані електронні закупівлі, що набирають все більшого поширення на ринках державних закупівель розвинутих країн, зокрема Спільного ринку Європейського Союзу.

Фактично електронна закупівля — це не просто новітній спосіб закупівлі, оскільки являє собою проходження та управління у електронному середовищі всіх етапів закупівельного циклу, включаючи маркетингові дослідження, визначення кола економічних агентів (потенційних постачальників), процедури придбання, розміщення замовлень, здійснення поставок і оплат за них, бюджетування і планування закупівель (формування бюджету закупівель та його реалізація).

Досить часто помилково вважається, що електронні державні закупівлі є окремим видом процедур закупівлі або що вони є абсолютною новизною у закупівельному процесі, ще гірше — коли електронні закупівлі ототожнюються з електронним аукціоном.

У цьому контексті слід зазначити, що використання електронного аукціону як відокремленої процедури закупівель підходить тільки для обмеженого кола закупівель, які потребують визначення докладних специфікацій, які однаково зрозумілі і замовнику, і учасникам аукціону.  Ще одна проблема пов’язана з тим, що незалежні електронні аукціони розглядаються як ніби-то винятково ефективний засіб боротьби з корупцією у сфері закупівель. Практика країн ЄС та інших європейських країн (наприклад, Македонія, Албанія) свідчить, що це не відповідає дійсності, оскільки існує багато випадків змови між суб’єктами господарювання з метою маніпулювання остаточною ціною та визначенням переможця аукціону. Наприклад, широке застосування електронних аукціонів як окремої процедури у Росії не призвело до досягнення відчутних результатів у боротьбі з корупцією, а у Македонії відчутне номінальне зниження цін торгів на початку запровадження обов’язкових е-аукціонів нівелювалося суттєвим подальшим підвищенням фактичної вартості  укладених договорів внаслідок внесення змін до них для підвищення  ціни договору.

Варто зазначити, що такі електронні аукціони (як окремі процедури) доцільно використовувати як короткострокове рішення для зниження цін і підвищення прозорості закупівель, однак у довгостроковій перспективі вони не зможуть вирішити основні проблеми, які існують у сфері державних закупівель в Україні.

З лютого 2015 року був запущений пілотний проект системи електронних державних закупівель ProZorro, який повинен був зробити закупівлі відкритими, прозорими і доступними для всіх. За півтора року роботи цього майданчика заощадили більше мільярда гривень і провели понад 80 тисяч тендерів.

Відповідно до закону, з 1 квітня 2016 року до системи в обов'язковому порядку повинні були підключитися близько 500 державних великих підприємств і центральних органів виконавчої влади і всі закупівлі повинні були проводитися за допомогою ProZorro. Але враховуючи корумпованість органів влади, не бажання працювати прозоро та відкрито, система запрацювали не в повному обсязі. Багато замовників заявляють про те, що готові і будуть проводити закупівлі прозоро, проте багато хто з них продовжують шукати спосіб, як обдурити майданчик.

Найбільш очевидна схема, яка використовується, - розрив тендера з переможцем, який запропонував найнижчу ціну. Суть схеми полягає в тому, що один з учасників подає феноменально низьку пропозицію, що дозволяє йому «зрізати» конкурентів, і виграє тендер. Але потім, за тих чи інших причин, результати конкурсу скасовуються, і перемагає інший учасник - з більш високою ціною.

Також замовники обмежують терміни подачі пропозицій і проводять тендери вночі. Часом встановлюється висока очікувана вартість, заявлена ​​замовником, яка під час торгів істотно знижується. Та й із заповненням документації як і раніше виникає багато проблем. Як ненавмисних, коли замовник не вміє правильно прописати те, що йому потрібно, так і спеціально виписаних під конкретних постачальників.

Закупівлі у системі ProZorro проходять у формі аукціону. Замовник оголошує про закупівлю і виставляє термін, протягом якого потенційні постачальники можуть задавати питання щодо закупівлі. Після періоду уточнень постачальники вносять в систему свої цінові пропозиції, які ніхто не бачить.

Після цього проходить три раунди по зниженню ціни між учасниками. При цьому назви компаній-учасниць розкриваються вже після останнього раунду, коли відома найнижча ціна. У самій системі закупівлі поділяються на допорогових і надпорогові.

Закупівлі на суму до 200 тисяч гривень для товарів і до 1,5 мільйона гривень для послуг вважаються допорогових. Все, що вище цієї суми, переходить в розряд надпорогових закупівель. При надпороговій закупівлі, крім редукціону у вигляді відкритих торгів, в деяких випадках передбачені переговорна процедура і конкурентний діалог.

Таким чином система дозволяє проводи моніторинг за процедурою проведення закупівель та контролювати її, як із боку замовника, так і зі сторони продавця.

Процедура контролю виглядає наступним чином, надпорогові торги бізнес може оскаржити через Антимонопольний комітет. Учасник торгів, який вважає, що його обдурили, платить 5 тисяч гривень, комітет розглядає скаргу, а потім може скасувати торги або призупинити їх.

У разі допорогових торгів в Мінекономрозвитку існує комісія по розгляду звернень. Після того, як в комісію надійшла така скарга, юристи зобов'язані вивчити документацію і зв'язатися з постачальником і замовником.

Другий принцип контролю - це відкритий модуль, який дозволяє аналізувати і контролювати закупівлі всім бажаючим.

Враховуючи вище наведене, запроваджена система себе виправдовує. Дана система знаходиться в постійному розвитку, як і будь-який програмний продукт. Він не може одразу випущений без жодних якихось помилок, без жодних недоліків. Звичайно, вона не вирішує всі абсолютно проблеми, які виникають в тендерних закупівлях. Є питання відсіювання учасників шляхом визначення, наприклад, відповідних вимог до них або вимог до відповідного продукту. Вона не вирішує також питання недобросовісності самих учасників. Але в цілому вона виправдала очікування. Хочеться сказати, що зараз протест висловлюють тільки ті, хто постійно були одними, скажімо так, постачальниками якихось товарів чи послуг за державний кошт. І тепер, коли у них з'явилася конкуренція, вони починають висловлювати щире незадоволення, звинувачуючи всіх, в тому числі цю систему, що вона не досконала, що необхідно її відмінити і повернутися до того, що було раніше.

Стаття в рамках написання дисертаційного дослідження 

Керівника апарату суду А.А. Дудар (Надруковано у збірнику тез доповідей Науково-практичної конференції ОРІДУ НАДУ)