Тягар доведення щодо обмеження доступу до інформації покладається на розпорядника публічної інформації

Інформація, пов’язана з виконанням умов договору про інвестиційну (пайову) участь у будівництві, що здійснюється за рахунок земель комунальної власності та бюджетних коштів, не є конфіденційною, не може бути обмежена в доступі умовами жодного договору та підлягає наданню на запит, оскільки доступ до такої інформації вже санкціонований законом і не потребує згоди сторін, які підписали умови такого договору.

Про це зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, розглянувши адміністративну справу за позовом до Управління капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Позивачка зазначила, що на інформаційний запит щодо надання копії договору про інвестиційну (пайову) участь у будівництві отримала відмову відповідача через те, що інформація в цьому документі є конфіденційною, а тому може поширюватися лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації. На думку позивачки, доступ до цієї інформації не може бути обмеженим, а сама інформація містить суспільний інтерес, оскільки йдеться про розпорядження землею комунальної власності, суб’єктами права власності на яку є територіальна громада м. Полтави, а тому відмова відповідача у наданні такої інформації є протиправною.

Підтримуючи позовні вимоги фізичної особи, Верховний Суд виходив з такого.

Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Суд зазначив, що запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1–3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», які називають «трискладовим тестом».

Відмова у наданні інформації є обґрунтованою в разі, якщо розпорядник у листі вкаже, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації (постанова пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації»).

Суд звернув увагу на те, що у ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що ст. 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі «трискладового тесту». Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.

Як встановлено судами, відповідач не довів відповідності запитуваної інформації зазначеним вище критеріям.

Колегія суддів звернула увагу, що за змістом статей 7, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Така інформація може бути обмежена у доступі лише при дотриманні вимог, визначених у ч. 2 ст. 6 вказаного Закону.

Однак договір про інвестиційну (пайову) участь у будівництві, укладений відповідачем на виконання рішення міськвиконкому, містить інформацію щодо розпорядження нерухомим комунальним майном, оскільки будівництво діагностичного центру в м. Полтаві буде здійснюватися за рахунок земель комунальної власності житлового чи громадського призначення, що не перебувають у приватній чи державній власності, а також за рахунок бюджетних коштів.

Постанова Верховного Суду від  18 липня  2019 року у справі № 554/11837/14-а (адміністративне провадження № К/9901/1256/18) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/83105365.

Джерело: Судова влада України